Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини

 

 

 

“Пізнай свій край…себе, свій рід, свій нарід,     свою землю –і ти побачиш свій шлях у         життя!” 

     ( Григорій  Сковорода)

Марія Петрівна Козубовська

завідувач музею

м.п

         У Вижницькому фаховому  коледжі  мистецтв та дизайну  імені Василя Шкрібляка музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини був відкритий 29 вересня 2010 року на честь 105 річниці з дня заснування Крайової школи столярства, різьбярства, токарства та металевої орнаментики у місті Вижниця.  Метою музею є вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури гуцулів, прилучення громадян до надбань національної історико-культурної спадщини, інформування студентів про значення культури, вікових народних традицій, побуту для формування національної свідомості.

        Експозиція музею налічує більше двох тисяч унікальних експонатів, серед яких предмети домашнього вжитку, одяг, ткані та вишиті вироби, прикраси, знаряддя праці та реманент (старовинні праски, ваги, ліхтарі) і сакральні предмети.

          Експонати музею зібрані під час етнографічних практик та експедицій студентів і викладачів коледжу. Велику кількість експонатів передано музею Козубовським Дмитром Онуфрійовичем, директором коледжу 1988-2015рр. 

          Гуцульщина, як етнографічний регіон, має колоритний етнокультурний і природний потенціал. Михайло Коцюбинський, відпочиваючи в Карпатах, писав: «…Якби ви знали, який це дивовижний, майже казковий куточок, з густо зеленими горами, з вічно – шумливими гірськими ріками, чистий, і свіжий… Мова, звичаї гуцулів, які проводять усе літо зі своїми стадами на вершинах гір, настільки своєрідні й барвисті, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий, незнаний світ… Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою…».

            Протягом віків у гуцулів виробився своєрідний та неповторний господарський устрій (гірська агротехніка, лісництво, полонинське тваринництво), набули розвитку різні види ремесл, особливого типу архітектура тощо. В основу класифікації експонатів музею покладений відповідний тип призначення речей: хатнє обладнання й меблі, знаряддя праці, предмети господарського призначення, посуд, начиння, культові й обрядові предмети. Все господарство гуцулів базувалося на народних традиціях та місцевих звичаях. Ведення домашнього господарства гуцулами включало такі види робіт як мелення кукурудзи на жорнах, прядіння льону та конопель, обпікання олії у ступі, шиття вовняного і лляного одягу, а на полі – рільництво та сінокіс. Кустарні промисли були тісно пов’язані з життям та звичаями гуцулів. Ручні вироби, які в основному були пристосовані до місцевих умов та потреб мешканців, відповідали давнім звичаям та традиціям, наочно репрезентують практичність гуцулів. Домашній промисел ніде більше не відігравав такої важливої ролі як на Буковинській Гуцульщині.

Відгуки гостей музею

Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини створений відносно не давно, проте має з кожним роком все більше прихильників. Особливою увагою він користується серед учнів, студентів, викладачів та науковців, туристів, всіх хто цікавиться життям та побутом жителів гірських населених пунктів Буковинської Гуцульщини. Щорічно музей відвідують сотні гостей міста, туристів з усіх областей України та із-за кордону.

Вони залишають відгуки, в яких виражають глибину своїх патріотичних та пси-холого-естетичних почуттів.

√ «Вражений музеєм! Заздрю Вам, тому що в моєму музеї немає таких експонатів, які є у Вас. Бажаю успіхів в цій не легкій справі (записав у книзі відгуків

12.03.2012 Микола Кузьменюк, буковинець, який проживав у місті Севастополі і організував там музей побуту Західної України)

√ «Кажуть, що вічного немає нічого! Але вічним є дух народу, дуже добре, що ми маємо таку доказову базу, яка є невмирущим народним скарбом (записали 23.05.2014 викладачі Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва)

√ «Схід і Захід РАЗОМ!» – так написали студенти Луганщини 20.03.2014 року у відгуку про побачені експонати, виразили глибоку стурбованість щодо подій, які відбуваються на Сході України.

√ 11.02.2016 року народний депутат України М. Томенко, відвідавши музей, залишив запис: «З надією на розквіт нашої української культури в українській державі».

√ «Вражений прекрасною колекцією історичних речей нашого народу. Без минулого немає майбутнього…», – записав один із відвідувачів музею.

√ «Коли відвідуєш такий музей, то відчуваєш гордість за наш народ, який багатий на творчість. В музеї зберігається пам’ять наших предків», – записали учні Вижницької гімназії.

√ «…це особливе відчуття! Ми ніби зайшли в гості до наших предків та відчули ті старі часи завдяки зібраним неоціненним скарбам наших предків. Ми пишаємось вами, дякуємо за збереження і пропагування нашого, українського! – залишили відгук учасники «Миколайчук – Фест» з міста Симферопіль 17.06.2016