Стежками історії

       Велич карпатського краю зігріває душу збереженими традиціями й насиченістю щирої любові до неньки України. Побачивши один раз вироби місцевих майстрів, назавжди закарбовуєш в душі глибокий спогад про: різьблені тарелі, ворсисті гобелени, ковані візерунки, мов сонцем вишиті сорочки та філігранні прикраси зі срібла.
      Серед такого раю, у місті яке зветься «Перлина Карпат» гарячого осіннього дня, 15 жовтня 1905 року з дозволу Міністерства освіти та культури Австро-Угорщини та після відповідного рішення Буковинського краєвого парламенту у місті Вижниця відкрили мистецьку школу під назвою «Крайова школа різьбярства, токарства та металевої орнаментики (оздоби)», навчання в якій велось українською мовою.
       Від того часу які тільки зміни не зустріли стіни теперішнього коледжу, перейменування в тому числі «Крайовий науковий заклад токарства, різьбярства та металевої орнаментики» (1911 році) і з того часу випускники, згідно з новим статусом, отримували право організовувати власну справу і навчати учнів декоративно-прикладному мистецтву. Потім Румунська влада у 1921 році на базі крайової школи організувала заклад під назвою «Нижча школа мистецтва і ремесла». У 1931 році її реорганізували у середній спеціальний мистецький навчальний заклад під назвою «Вижницька індустріальна чоловіча гімназія». А коли у 1940 році Північна Буковина увійшла до складу Української РСР, за рішенням Чернівецького облвиконкому рад трудящих на її базі утворили «Вижницьке державне художньо-промислове училище».
   Роки йшли, нові майстри народжувались в колисці Буковинської альма-матер, але пам’ять про одного із засновників зберігалась і примножувалась.
      В 1990 році, рішенням Ради Міністрів УРСР навчальному закладу було присвоєно ім’я визначного українського майстра-різьбяра Василя Юрійовича Шкрібляка (07.01.1856 – 21.11.1928) – видатного народного майстра художнього різьблення, викладача і старшого сина класика гуцульської різьби ХІХ ст. Юрія Івановича Шкрібляка. Наслідуючи та розвиваючи батьківські прийоми різьблення, він удосконалював традиційну гуцульську «суху» різьбу – ускладнював композиції різноманітних творів, вміло декорував їх інкрустацією, розкладаючи кольорові акценти. Працював у техніці «сухої» плоскої різьби, рельєфної різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, мосяжництва, жирування.
      З перших днів відкриття «Крайової школи різьбярства, токарства та металевої орнаментики (оздоби)»      у 1905, Василь Шкрібляк став одним із засновників Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики та працював викладачем закладаючи в майбутніх майстрів неймовірні знання, любов та унікальність до матеріалу, що дихає до дерева, яке під працьовитими руками перетворюється у шедевр.
      Беручи постійну участь у виставках Василь прославляв Україну своєю майстерністю:
-Етнографічна виставка (Коломия, 1880);
-Виставка Господарського промислу (Тернопіль, 1884), (Краків, 1887), (Львів, 1894,1905);
-Виставка Домашнього промислу (Коломия, 1912).
     Твори Василя Шкрібляка зберігаються в музеях України та за кордоном, а також у приватних колекціях.
За період свого розвитку, а це вже 117 років!, переживши кілька режимів, змін влади та боротьбу за мистецьку освіту в Україні, Вижницький художній навчальний заклад став центром розвитку декоративно-прикладного мистецтва Буковини, важливою складовою ланкою культури України, знаним мистецьким осередком у багатьох країнах світу. Попри плин часу, Вижницька школа зберегла своє обличчя і залишається незмінним оберегом традиційного народного мистецтва нашого краю поєднуючи їх з сучасними тенденціями. Живучи та працюючи по принципу «Через творчість – до успіху!» кожен рік коледж проводжає в мистецькі лани своїх випускників та ласкаво приймає підростаючих митців на 10 спеціальностей, опанувавши які студенти займуть свою нішу на мистецькому фронті не тільки України, але і за її межами.
      Ми пишаємося своїми випускниками, серед яких близько трьохсот осіб – члени Національної спілки художників України, більш як двісті – члени Спілки дизайнерів України та Спілки народних майстрів України. Майже сімдесят випускників – кандидати та доктори наук. У навчальному закладі навчалися: лауреат премії ім. Т. Шевченка, народний артист України В. Зінкевич; заслужений діяч мистецтв України А. Дутківська; заслужені художники України О. Теліженко, М. Білик; заслужені працівники культури Е. Жуковський, В. Васьков, В. Жаворонков, І. Сидорук та ін. Десятки випускників є лауреатами й дипломантами різноманітних всеукраїнських і міжнародних премій. Викладацький та студентський колективи коледжу сповнені бажання й рішучості розвивати й надалі своєю самовідданою працею кращі ідеї та традиції української культури. 

Спеціалізації

Художня вишивка
Художня обробка металу
Художнє ковальство
Художнє ковальство
previous arrowprevious arrow
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
next arrownext arrow
Slider